Про порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Порядок визначає процедуру надання підприємствами, установами та організаціями територіальним органам Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах (далі - територіальний орган) інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

квота - норматив працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону (крім інвалідів), у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік;

роботодавці - підприємства, установи, організації з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб.

            Середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722, у частині визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників.

Роботодавцями відповідно до частини третьої статті 14 Закону розраховується квота для забезпечення додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню громадян, які належать до таких категорій:

1) один із батьків або особа, яка їх замінює і:

має на утриманні дітей (дитину) віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

3) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

4) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

5) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

6) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років.

Роботодавці самостійно розраховують квоту з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють у роботодавця і належать до таких, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (крім інвалідів).

Працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, може здійснюватися роботодавцями самостійно або за сприяння територіальних органів.

Для укомплектування вакансій роботодавці подають інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі з урахуванням потреби для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого після звітного року, подають територіальному органу інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (додаток).

Належність громадян до категорій, зазначених у пункті 2.2 розділу II цього Порядку, та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджуються документами, а саме:

1) копією свідоцтва про народження дитини для:

одного з батьків або особи, яка їх замінює і:      

має на утриманні дітей віком до шести років (до досягнення дітьми (дитиною) шести років). Таке право може використати один із батьків дітей (дитини) віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років (до досягнення дитиною 14 років);

осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);

2) копією пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність, для:

одного з батьків або особи, яка їх замінює і:

виховує без одного з подружжя дитину-інваліда (до досягнення дитиною-інвалідом 18 років);

утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності) (до досягнення батьками пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

У разі відсутності пенсійного посвідчення належність громадян до категорій може підтверджуватися одним із таких документів:

копією посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", наведеного в додатку 1 до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 листопада 2007 року № 612, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2007 року за № 1349/14616;

копією форми № 080/о "Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 грудня 2001 року № 482, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за № 11/6299;

копією форми первинної облікової документації № 157-1/о "Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2012 року № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1504/21816.

Крім документів, зазначених у підпунктах 1 та 2, належність громадян до категорій для особи, яка замінює одного із батьків, підтверджується копією рішення місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду; одинокої матері (батька) - довідкою про отримання (неотримання) допомоги за формою, наведеною у додатку 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972;

3) копією витягу з електронної обліково-статистичної картки дитини за формою, затвердженою наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18 листопада 2008 року № 4580, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2008 року за № 1200/15891, - для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (до досягнення ними 18-річного віку);

4) копією довідки про звільнення за формою, наведеною у додатку 9 до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269, - для осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, які після звільнення не перебували у трудових відносинах (до припинення трудових відносин з роботодавцем, який прийняв їх на роботу);

5) копією диплома або іншого документа про освіту - для молоді віком до 35 років, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (потягом шести місяців після закінчення або припинення навчання) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);

6) копією військового квитка - для молоді віком до 35 років, яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня укладення першого трудового договору після звільнення зі строкової військової.